| Про віру у життя найкраще, Багато складено віршів, А заклик: "Будемо боротись!" Лунає сотні вже років.
"Давно боротись треба людям"- Іще Шевченко закликав, А щоб з колін громаді встати, Треба, щоб дух навік з'днав.
І мріємо, що наша черствість, Яка гуляє серед нас, Піде сама собі стежками, Та заблукає у лісах.
А злість, байдужість і пихатість... Куди "добро" таке подіть? Як вилікуватись, не знаєм, Бо треба всіх ще й розуміть.
І казка, що настане свято, Та будем жити всі разом, Бо гріх, який завжди присутній,- Приклеївся і вріс давно.
І чорний ангел буде бити, Закрутить доля у тунель, А дух людський слабкий і нині, Такий м'який, як карамель.
| 
та
у Вас 
0
Хоча не можу собі уявити, як закручують у тунель, швидше в лабіринт або у воронку...
