Мені здалося, що на мить
торкнувсь я вічності душею
і розум мій зміг освітить
все те, що є там, за межею.
Як наяву, чи то в вісні,
я йшов по зоряній дорозі,
назустріч,- ангел на коні,
слуга і світлий воїн божий.
Питає ангел:--- Хто ти є?
Куди це ти ,так рано, йдеш,
лишив пристанище своє,
і що в душі своїй несеш?
----Я, є людина безталанна,
іду, без виклику на суд.
В душі моїй гріхи та рани,
котрі до Господа несу---
І мовив ангел пресвятий:
---Мабуть, там добре напекло,
якщо лишив земне житло
і сам ідеш на Суд Страшний?---
--- Скажи мені ти, слуго Божий,
чи я хоч правильно іду,
чи я там Господа знайду,
а може йти туди негоже?—
---Якщо ти маєш віру в серці,
якщо душа твоя не згасла,
і не злякався злої смерті,
то йди туди, де світла рясно.—
І ось, прийшов я в світле царство,
де все там чисте і святе,
де зла немає і лукавства,
а лиш любов в добрі цвіте.
Там ллється музика чудесна ,
співають ангели псалми…
Здається, Царство те Небесне
я віднайшов серед зими… .
|