Моя душа – засмічене дворище, Де тільки хто і як не сипав бруд. У тихий закут заховати пищик - Це наче вкрасти і піти під суд.
А все душа,її була угода, Та правда зло дала мені у двір. І ворогом лишень зробила згодом Свій власний світ, ну хто б іще зумів!..
Пройду, зберу, змету усі печалі, Зіллю з водою дим жорстоких мрій: Вже час настав -он райдуг світлі далі: Візьми у руки, ну, хоч раз зумій!
Як хочеш жити там, де вітер свище, Бери біду у кожного з руки: Так більші гори чорної муки... 25.02.2012.
|