Я не шукаж правди, я йду до себе. І на що Ви ,п. Наталія, пишете завжди свої вірші у коментарях? Я ніколи так як Ви писати не буду. Я пишу , щоб мене розуміли люди, які не пишуть віршів. Та не всі люблять складні і зарозумілі слова. Я на премію не розраховую, у мене інші цінності. Дякую за візит.
Щодо моїх коментарів, то вони у мене зазвичай римовані - бо у мене думки плинуть відразу у віршах, хоч людям і складно це зрозуміти... Успіху Вам на шляху до себе... і більше не турбуватиму, бо -
Жоден хворий не зцілиться навіть під руками найталановитішого лікаря, якщо сам не матиме ВОЛІ ДО ВЛАСНОГО ЗЦІЛЕННЯ!
Чому Ви мене виховуєте? Я наприклаклад на себе це не беру , по відношенню до інших. Перед тим, як інших лікувать , зціліться самі, від гордості і величності. Зараз всі почнуть хвалить і захищать , хоч самі , буває, не розуміють про що ВИ пишете...
Шановна Ірино Василівно Будьмо терплячі, гордість Натілії Юрівни підкріплюється її талантом і прихильниками, хоча інколи, мушу визнати ця гордість зашкалює і переходить межі "Людського" (тобто мого ідеалу Людського, а не простого буденного "людського"). Розуію, як боляче це боляче, чути від жінки Світлоносія такі слова, але Бог їй суддя. Зрештою давайте подивимось на це з іншого боку - вона дає поради, а значить бажає Вам кращого, правда, жаль, що в такий спосіб. Вірш Ваш наповнений глибоким змістом, проте деякі місця можна було б допраццювати технічно, з точки зору уникнення дієслівних рим. Я розумію, що Вам важко писати чистою українською, але це менш важливо, ГОЛОВНЕ СУТЬ ВІРША. У цьому вірші я її знайшов. У кожного своя дорога Свій хрест, і правда теж своя Торуймо з честю літ пороги Збираюймо добрії діла.
Ірино, ну що за дитячі образи? Адже всі ми недосконалі, кожному з нас є ще багато чому вчитися в цім житті. Я особисто з вдячністю сприймаю, коли мені вказують на недоліки, бо завжди прану ВЧИТИСЯ. Але...
Якщо плекати свою бездарність і не учитись - То ризик є прожити марно... З нас кожен Вчитель. Та неодмінно ще Учнем варто себе відчути, Аби набути для духу гарту й сягнути Суті...
Ірино, Вас бездарністю ніхто не називав, Ви самі це зробили. Я сама вважаю сотні своїх віршів бездарними у плані поезії, щоч вони й важливі для мене емоційно, бо я вкладала у них душу. Та якщо ми вже виходимо до людей і намагаємось нести Добре і Світле - нам просто необхідно бути дуже вимогливими до кожного свого слова, адже його читають сотні, а подекуди й тисячі. Шкода, що Ви так нічого і не збагнули з моїх слів...
Кожна людина в цьому світі ідивідуальна і неповторна,у кожного з нас є свій.тільки нам притаманний талант.Знаєте,якби всі птахи співали солов"Їним співом,було б не цікаво слухати його ,він би нас не зачаровував.Вірші пані Наталі високого злету (і Це потрібно визнати),але не до всіх людей їм дано дійти тому,що вони вимагають глибокого осмислення.,ваші вірші ,пані Ірино ,без читачів не залишаться ,вони потрібні ,як ви кажете,простій людині і це прекрасно.Хай горить вогонь ДОБРА на нашому сайті і додає нам всім ЛЮБОВІ і ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ! ОСЬ вам моя миролочка: "Мири -мири назавжди Ми тепер не вороги, Мир тобі,мир мені, Мир всій АНУМІВСЬКІЙ рідні"
хтось із класиків сказав, що талант - це лиш 10 відсотків. все інше- праця, праця, праця. дерзайте, працюйте, творіть! Хай БОГ благословляє!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Я ніде не сказав, що в Америці є суто мерзений фаст-фуд і нічого іншого! Я сказав, те, що сказав: фаст-фуд є ДОМІНУЮЧОЮ їжею для ПЕРЕВАЖНОЇ БІЛЬШОСТІ аме
ruhlyvy:Я ніде не сказав, що в Америці є суто мерзений фаст-фуд і нічого іншого! Я сказав, те, що сказав: фаст-фуд є ДОМІНУЮЧОЮ їжею для ПЕРЕВАЖНОЇ БІЛЬШОСТІ американців! ДОМІ
ivanpetryshyn:Ibid: І, все ж: треба б все таки говорити те, що є. Я нічого не перебільшую: усе це- не моє, як ви кажете, ОСОБИСТЕ бачення Америки, а- досвід з ж
ivanpetryshyn:І, все ж: треба б все таки говорити те, що є. Я нічого не перебільшую: усе це- не моє, як ви кажете, ОСОБИСТЕ бачення Америки, а- досвід з життя. Та
у Вас 
0
