Росла билинка посеред шляху,
Мала й привітна,
Вдивлялась в небо, де вільна птаха
Боролась з вітром,
Стеблом тулилась до землі
В дощі та гради,
Але й мурахам в спеку тінь
Давала радо.
Вона маленька, ну то й що?
Все ж прагне лету!
Ось подорожній сумно йшов,
Він був поетом,
Поглянув з подивом, як ця
До неба пнеться,
Подумав: "Гідність - до лиця
Усім, здається...".
Немов й не трапилось ніщо,
Та слід лишила
На серці тих, хто повз ішов,
Схиливши крила.
Яка мораль? Самі знаходьте
Поміж рядками,
Якщо навчатись є охота -
Навчить і камінь!
Якщо плекати свою бездарність
І не учитись -
То ризик є прожити марно...
З нас кожен Вчитель.
Та в цьому світі ще Учнем варто
Водночас бути,
Аби набратись для духу гарту
Й сягнути Суті!
Олександре, дякую Тобі звісно, хоч насправді нічого ж не трапилось (порівняно з тим, що в житті приходилось переживати). Я ж адвокат за фахом все таки... А якщо чесно - так сумно стає деколи на душі, споглядаючи за марнування наших життєвих сил...
Вірш -- саме ТЕ! СКАЗАНО... раз і назовсім... і камінь потвердить... хто тільки тебе стимулює на такі злети... мабуть, знову істина ссправджується, що жодна добра справа не залишається безнаказаною... я -- за тебе... бо ти -- не відаєш лукавства...
Люба Валю, це я мала необережність нині залишитись вдома й зайнятися "благочинністю", але добро завжди винагороджується... ну ти знаєш чим. Ось я й "простимульована" по вінця одкровеннями на свою адресу про відсутність у мене людяності, хворобливу гордість, зарозумілість та інші "моральні цінності". Я щоправда на такі речі реагую стримано, але деякі висновки зробила. Нині день одкровень, та чи це вперше? та чи це найгірше?...
"...потопчуть ваш бісер і, розвернувшись, роздеруть вас..." мені ти жодним чином не здаєшся зарозумілою... зате абсолютно людяною здаєшся... чи звикати... якщо иаєш позицію -- завжди звинуватять у впертості, безкомпромісності... якщо маєш гідність -- звинуватять у зазнайстві... якщо ти Особистість -- звинуватять у всіх гріхах, а якщо ти Бог -- то розіпнуть...
Нас щодня хтось зримо чи незримо розпинає, деколи навіть ми самі себе... В мене був чудовий день - я мала насолоду спілкування з гарними, світлими душами, яких у моїй "скарбничці" побільшало, а від цього навіть на серці тепліє... бо є надія, що цей облудний світ таки переродиться колись...
Мені здається потрібно ще висвітлитити проблему Вчителя і Учня. Ми всі стараємось самовдосконалитись, кожен по-різному, залежно від своїх пріоритетів, але чи вміємо ми Самі слухати поради, чи вміємо ми Самі розуміти що нам говорять, чи вміємо ми поважати думки інших (вчитель думку учня). Ви зараз можна сказати на піку злету, Вас люблять і цінують, і я розумію і підтверджую є за що, але мені хотілось серед сліпучого світла вказати шлях до ще більшого вдосконалення. Та біда в тому, що це все Ви сприймаєте як образу. Ви образились, так образились і пишучи сюди такі потаємні, особисті речі я надіюсь на відповідь, я все ще надіюсь на розуміння, а не ігнорування. Зрештою будьмо!
Ну чого ти до мене вчепився? Скільки можна? Тобі не набридло? Я не маю ані бажання, ані зайвої енергіїї ув"язуватися в безперспективну полеміку про мої неіснуючі образи і хворобливу гордість чи пустопорожніх розмірковувань на тему, хто там що про мене думає. І звідки тобі знати, що у мене на душі - ти не Господь Бог і не прагни посісти його місце. Вибач, та я свою життєву енергію буду спрямовувати у більш вартісне русло, аніж прирікання, що раджу робити й тобі. Все, цю тему закрито.
Буває ангели мовчать У наших діях І грубощів важка печать Таврує крила Спинитись, встояти, пройти Спроможні гідні Свій храм духовний віднайти Позбутись злиднів, Спинити злісну круговерть Пізнати правду Наповнитися світлом вщерть Забути зраду Самі спроможні тільки ми Тож будьмо сильні Не замикаймося в тюрмі "Нерозумінні". Хто хоче слухати, нехай Хто хоче - вчиться Пізнати сЕбе поспішай Будь наче криця. З душі зігнати грішну гадь Терпіти муки Мов лебеді весну стрічать А не як круки.
Писав на "ти" бо писав здебільшого про себе, проте думаю й іншим буде цікаво це прочитати.
Дуже правильні слова, п. Наталю! Ми приходимо у цей світ щоб учититись не тільки земних примудростей, але й зростати духовно. Якщо не учитись не буде досвіду, не буде розвитку...
Погоджуюсь, пані Катерино. І дуже сумно споглядати, коли людина відмовляється від цього поступу, коли свідомо прирікає себе жити на рівні "овоча"...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
