ГІДНІСТЬ - ДО ЛИЦЯ!

Росла  билинка  посеред  шляху,
Мала  й  привітна,
Вдивлялась  в  небо,  де  вільна  птаха
Боролась  з  вітром,
Стеблом  тулилась  до  землі
В  дощі  та  гради,
Але  й  мурахам  в  спеку  тінь
Давала  радо.

Вона  маленька,  ну  то  й  що?
Все  ж  прагне  лету!
Ось  подорожній  сумно  йшов,
Він  був  поетом,
Поглянув  з  подивом,  як  ця
До  неба  пнеться,
Подумав: "Гідність  -  до  лиця
Усім,  здається...".

Немов  й  не  трапилось  ніщо,
Та  слід  лишила
На  серці  тих,  хто  повз  ішов,
Схиливши  крила.
Яка  мораль?  Самі  знаходьте
Поміж  рядками,
Якщо  навчатись  є  охота  -
Навчить  і  камінь!

Якщо  плекати  свою  бездарність
І  не  учитись  -
То  ризик  є  прожити  марно...
З  нас  кожен  Вчитель.
Та  в цьому світі  ще  Учнем  варто
Водночас бути,
Аби  набратись  для  духу  гарту
Й  сягнути  Суті!