Це кіт-воркіт гостей наворожив...
Це кіт-воркіт гостей наворожив. Таки зумів же, бісове поріддя! А я ж на цьому світі й не пожив, А в мене ж нерви, котику, не з міді. Мені б до перших півнів перебуть, Бо ж гості навернулися не з кращих: В очах така підступна каламуть, Що не вгадаєш намірів нізащо. Німотна тиша поглядів пустих Висмоктує живцем із мене душу. О Господи, благаю, захисти! Увесь тремчу, та щось робити мушу. І б’ю навідліг тишу – і нараз Пощезло все... Лиш кіт собі муркоче. Жахливий сон! Запізня ще пора, Та вже навряд засну цієї ночі.
Додав: zov1968 (01.10.2012)
| Автор: © Олег Завадський
Розміщено на сторінці : Життя... , Завадський Олег
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2626 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя