О Боже! Місто спало… Велике місто спало безтурботно. Лиш дощ, мов кулями, по шибках вікон бив. В цей час біда жахлива сталась – Хтось злий, жорстокий судно потопив.
О Боже! Їх там сотні! Там сотні душ лежить на дні морському… Лежать естонці, росіяни, латиші, Багато шведів… Всі ще сонні.. Їхній паром в Стокгольм спішив.
О Боже! Як це страшно! Як страшно їм було в воді проснутись! Чи зможемо ми зрозуміти їхній стан, Коли в цей час зівали смачно, І жоден крик до нас не долітав??…
О Боже! Там кричали! Напевне, страшно й сильно всі кричали… Впадали в відчай, рятувались хто як міг… О Боже! Як вони благали, Молили як тебе, щоб допоміг!
А ти, Всевишній, бачив… Ти бачив цю трагедію на морі І корабель, котрий мов камінь йшов на дно… Чому ж нічим ти не зарадив? Чи вже й тобі, як людям, все одно?!
А місто наше, Боже, А місто наше вже не спить спокійно… І цілий тиждень страшний вітер завивав… І втямити ніяк не може, Чому ж ти, Боже, їх не врятував…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
