* * * * *
Ми, власне кажучи, й самі не пам"ятаєм Причин образ. Та і не в тому суть. Нас все одно щось вперто розділяє, Щось не дає образам тим заснуть. Душа ятриться, мов відкрита рана, І від думок вже боляче стає. Ми віддаляємось невпинно, невблаганно І оправдання в кожного своє. Примирення даремна спроба кожна, Бо справедлива істина одна - Розбитий келих склеїти ще можна, Та він вже не триматиме вина.
Додав: suziria (17.10.2012)
| Автор: © suziria
Розміщено на сторінці : Життя... , Черняхівський Анатолій
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 4179 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА