* * * * *
Ми, власне кажучи, й самі не пам"ятаєм Причин образ. Та і не в тому суть. Нас все одно щось вперто розділяє, Щось не дає образам тим заснуть. Душа ятриться, мов відкрита рана, І від думок вже боляче стає. Ми віддаляємось невпинно, невблаганно І оправдання в кожного своє. Примирення даремна спроба кожна, Бо справедлива істина одна - Розбитий келих склеїти ще можна, Та він вже не триматиме вина.
Додав: suziria (17.10.2012)
| Автор: © suziria
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА