Учеплюсь Пегасу в
гриву І без сумніву –
вперед! Божевільний чи
щасливий – Цього й біс недобере. То вже потім
розберемось, Як настане супокій, Тоскно буде від
гарему Власних дум і
мімікрій, Де суціль одна рахуба, Дурисвітство і
брехня. Віддаюсь чуттям до
згуби Та підхльостую коня! Ще хутчій, прудкіше,
нумо! Чом спіткаєшся? Вставай... Запеклося серце
сумом, – Хоч до столу
подавай.
__________ Рахуба (розм.) – неприємний клопіт із
чим-небудь.
|