Надінем ранком, маски на лице, А усмішка, неначе олівцем, Мальована брехливим лиш слівцем... Так і життя своє ми перетнем.
Начальству вклонимся , як ті раби, Але сховаємо метіль журби, Терпіння , як прислів'я для людей- Вже ролі зіграні , без привілей.
Терпіть, брешіть і всім годіть, Свекрусі, діточок любіть, Від грубощів ви не тужіть, Прийміть і від душі благословіть.
У вазі все терпіння не вмістить, Вона розірветься...І полетить- Енергія...Далеко, навкруги І десь , спадуть брехливі ланцюги.
|