Вже
не думай про те і не мрій, Що
з’єднаються наші
дороги. Розійшлися
вони на горі, А
чи зійдуться – знано лиш Богу. Ти
по лівий, по правий бік я – Опускаємось
в грішні долини: Необтесана
мудрість твоя, І
моя тобі ліплена з глини. Пожиємо
ще – всяк при своїм... І
лиш думці запрагнеться висі, Як
побачимо: знову стоїм На
горі, де колись розійшлися.
Йшли на гору різними шляхами, а на горі зустрілися. Та й не порозумілися. Бо кожен думав, що його мудрість наймудріша. Проте Істина одна, хоча й ведуть до неї різні дороги. Дякую, пане Анатолію.
Є одна мета і безліч методів її досягнення. Один Бог, до якого кожен іде своєю дорогою. Усі дороги правильні, якщо вони ведуть до Бога. Така ідея цього вірша. Дякую, Ірино.
Молодості завжди притаманна категоричність поглядів на певні речі. У зрілому віці розумієш, що все на світі відносно. Абсолютна лиш Істина. Дякую, пане Сергію.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
