Хтось мовить: "Тільки - уперед! Живи омріяним майбутнім!"... Минуле ж не втрачає суті. Нехай же дихає, живе! У пам'яті, в серцях і душах батьки, діди, народу шлях нехай звучать, повік не сплять, мов неспокійне море - в мушлі. Дай, Боже, не забути щастя, але ж - і біль, страждання, кров... Життя, обірвані дочасно, придушувані знов і знов... Покошені серпом ворожим... Благаю, будь же на сторожі! Щоб ми манкуртами не стали, щоби людське не вмерло в нас, Ти приділи Своїх нам ласк, Ти відверни від тої брами, що в забуття пітьму веде... Подай живий, незгасний день! Любові, пам'яті й прощення Ти кожній подаруй душі. І наш народ, здавен стражденний, О, Господи, не залиши!
"Даруй живий незгасний день ! Любові ,пам"яті й прощення Ти кожній приділи душі." Ваш вірш,Маріє,як молитва (а воно так і є),бо він серцем і душею написаний.
Ваша правда, Маріє - треба пам"ятати. Пам"ятати своє коріння, хто ми і якого роду і не цуратися своєї, хай і зовсвім сумної історії...
Щодо самого вірша, якщо дозволите, мені видається зайвим вживання "ж", котрий Ви використовуєте у якості сполучника. Без нього цілком можна обійтися, нічого не втративши прицьому, бо, нмсд, це тільки утруднює прочитання і псує милозвучність, а Ви використовуєте його аж два рази на вірш. Щиро, Адель.
Нам не забути-всім тим,хто свідомий,хто гідний громадянин своєї держави.Кажуть,хто не пам'ятає свого минулого,той не має майбутнього.Дуже доречний вірш,пані Маріє.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Пам'ятаймо...
