Знов лягли рядами думи,
немов покоси в стиглу сіножать,
Принесли журбу із сумом
і запалили на душі печаль.
В небі хмари одинокі,
і місяць десь гойдає на воді,- утопив у річці спокій, тепер чогось шукає в глибині.
Залетіла, наче пташка
З далеких теплих виріїв-країв,
про минулі весни згадка
і буйний клекіті юних почуттів.
Вітер тихо верби чеше, калину в лузі аж додолу гне. Де палали обрієм пожежі,- вже опустилося рядно нічне.
| 
у Вас 
