Сонце сьогодні невидиме, серце, напевно, крихке. Сонні дерева - у крен. Вітер недбало розкидує здоланих осінню жертв... Час аж немов уповільнився... Чи не вшановує їх? Тихо очікує сніг на посірілу невільницю плину сезонів своїх. Сонце сьогодні приховане.
Так, природа принишкла в очікуванні снігу, але чому такий песимізм у закінченні. Сміло відкривайте двері у завтра...ніяка стіна не може перегородити дороги відважним і добрим серцям.
Дякую щиро, пані Катерино! То не зовсім песимізм. Швидше - деяка невизначеність майбуття... А хто ж його зна, що буде завтра? Нам не відомо навіть, чого від наступної миті чекати. Але то таке, настроєве...
Цікаве поетичне сонцесплетіння, правда при дуже малій освітленості але його присутність відчутна. Мабуть для ЛГ найкращою порадою стане Франкове - лупаймо цю скалу...
Може, і на жаль... А, можливо, на щастя... Якби нам не доводилося боротися, ми б, напевно, менше цінували те гарне, що є метою змагань. Хто зна... А Ви як гадаєте?
Тяжко мені ця наука дається Надто в загостреній фазі внутрішньої боротьби (точніше протистояння) нині знаходжуся. Але на життя після цього дивишся інакше.... Цінуєш кожну його мить - як неповторну і подаровано, за яку заплачено високою ціною... Тобто і мені нині те сонце невидиме, хоч і таке близьке...
Авжеж, тягар дум міцно пригвинчує до землі, а благість неба завжди є легкою і бажаною... Ось тільки підійматися доводиться на двох крилах - радості і журби...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к