Сонце сьогодні невидиме, серце, напевно, крихке. Сонні дерева - у крен. Вітер недбало розкидує здоланих осінню жертв...
Час аж немов уповільнився... Чи не вшановує їх? Тихо очікує сніг на посірілу невільницю плину сезонів своїх.
Сонце сьогодні приховане.
Згадую біля вікна,
як сяйвозлива - до нас... З нею були іще вчора ми.
Завтра ж не видно. Стіна...
|