Маємо права й обов'язки... Але їх чимало, вони різного рівня... В чомусь ми маємо право часом бути слабкими, в чомусь - ні, ніколи. Але якби людина завжди могла слідувати цьому... Якби ж... Та коли це - від серця, з душі, то й триматися, переважно, легко (якщо то не якась надтяжка ситуація, складний внутрішній конфлікт чи щось на зразок). У житті всяке буває... В якому сенсі "не впаду на коліна"? Не зовсім зрозуміла в контексті вірша. Згодна з Наталею, що роздуми Ваші цікаві...
Так , п. Наталія, кожен встановлює свої рамки дозволеності. Тільки ці рамки можуть бути аморальними. Все життя ми повинні виховувати самі себе...Але слабкості....Бо ми є люди. Дякую , п. Наталія, за візит. Успіхів у творчості бажаю!
Впершу чергу ми люди. Але недарма світ зроблений із білого і чорного і тому , ми повинні не впасти на коліна перед своїми слабкостями, а встояти. У першому наприклад катрені , я пишу про те : Чи можемо ми спати, якщо світить сонце , заклик до активності. А то часом ми живемо , як в болоті....І так кожен катрен несе в собі проблему буття. Можливо Вам, п. Маріє, на цьому етапі життя , ще не все зрозуміло....Дякую від щирого серця за коментар. Бажаю різнобарвного життя.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
