Де ти, ноче, освітлена снігом, ліхтарями й зірками холодними? Чом іще не засліплюєш вродою? Змерзне щастя в твоєму лігві.
Як вода, воно стане кристалами. Буде кригою сонноблискучою, доки Сонце не зійде розпалене, щоби стратити сяйвом журбу чиюсь... Чи без Нього про день щось би знали ми?
Де ті болі, печалі та смутки, що залізли у час перспективою? Пережити б одразу! Щоб бути вже довіку незмінно щасливою...
А з вікна вже видніється ночі світла одіж, немовби пророча. І не знати, ще скільки... Побачимо. Якщо є, то, мабуть, має значення.
Має значення все, чи то день чи то ніч Чи зоря, а чи сонце і хмари Та не просто все так - щастя клич чи не клич Воно в світі неначе примара Хтось ловив його тінь, або дотик відчув на світанку чи в сутінках ночі Я цей дотик до нині й на мить не забув Забувати й надалі не хочу...
Дякую! А хіба не обов'язковий, Ірино? Наші земні шляхи ніколи не можуть бути повністю позбавлені страждань... Звісно, ми не знаємо нашого майбуття, яке відоме лишень Богу, та від смутку нікуди не подітися... Хіба що паломництво цим світом завершиться... (але то так, наприклад, без песимізму) :-)
Цікаві філософські роздуми. Особливо торкнуло серце:
Де ті болі, печалі та смутки, що залізли у час перспективою? Пережити б одразу! Щоб бути вже довіку незмінно щасливою...-ЛГ усвідомлює, що ця ноша неминуча і прагне пережити всі ці душевні терзання ,щоб, відболівши ними, згодом звільнити в душі місце для щастя.
Деже цікавий вірш. Цікаві, як тема розгорнута у ньому, так і стиль письма. У Ваших словах тривога, можливо нав'язана сьогоденням, але все буде добре...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Особливо торкнуло серце: 
