О, Боже! Мій лагідний Боже, не можу...
Спокусливо зирять у душу слова.
Так гоже всміхаються заспані рожі
І тулять голівки до мого чола .
( Леся Геник)
*******
Як дивно у небі кружляють сніжинки!
Це вправно їх водить незрима долонь
Незримого Майстра, що всі часи звикло
Керує цим світом, є сущому ліком,
Подібно на вічно-незгасний вогонь.
Як в небо голівками тягнуться рожі,
Як ніжно струмок у гаю дзюркотить!
Ми теж усе можем, я вірю, ми можем -
Як Всесвіт побачим в краплиночці кожній
І словом у Вічність вкарбуємо мить!
Подібні на Майстра також здатні стати -
Мостити стежини з любові й добра,
Бо є в світі речі цінніші від злата -
Любов, що стоїть непохитно на чатах
І зводить нетлінний душі нашій храм.
Як дивно кружляють сніжинки у висях,
Відкрий душу світлу, омийся у нім!
Бо той лиш, хто серцем і в помислах чистий,
Здолає всі кручі, не згубиться листом,
Що зліг під покровом засніжених зим...
| 
та
у Вас 
0
в що стоїть непохитно на чатах 
Все в наших руках, було б бажання змінити себе.Адже зміни у світі залежать в першу чергу від змін кожного з нас всередині себе. 
