За шо повелися ми так зі світом...? За що наш батьку,твої ж діти, Тебе марнують,розривають... І сльози по щоках стікають,в тебе старого... Та ти покірно,сивієш,і не помстишся дітям своїм.. О хотілося б тобі наслать на них чуми німої.. І щоби всі живі позаздрили лиш мертвим... І щоб із жахом землю всю навпіл роздерти.. Але ти плакав і терпів,терпів пекельні людські муки... Крізь мертвий сон ти чув коліс залізних стукіт.. І дим,вогонь..війна і крики..несамовиті люди дикі... Чума на їх весь рід і годі....закинути б усіх в безодню... та ти мовчав...ти ждав покірно...людині залишився вірним.. Але прийде той час..прийде ..ти скажеш "годі"..відкриєш ти в обіймах ту безодню.. І пекло спуститься на землю...і серед дня всім стане темно.. Почуються лиш крики і плачі..почуються лиш кроки... Палачі прийши від тебе світе..вже надоїли тобі твої ж діти, Яких ти породив,які тебе ж занапастили.. Які гріхи і розбрат в твою душу запустили... І ти крізь сльози скажеш помираючи,всім людям... "Не знали ви лихі..подумали,що все забуду... І скоро кожен вдягне терену вінець..не плачте люди..то прийшов кінець
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас