На небі ангелів багато...їх сотні ..тисячі..і всі вже дуже різні.. Але є ті,що залишили маму й тата...це ті кого господь до себе після смерті візьме.. Це діти...що не вижили...всі хто померли молодими... Їм Бог дав крила і всю силу..щоб помагали тим родинам, Що їх старались врятувати..тут на світі... І помагати тим,хто так просив у Бога ще пожити.
Скажіть мені, де всі вони поділись? Де всі пропали? дЕ вже зараз є? Туди й полине вічністю життя моє Там морок, холод, раю там немає, Там кожен візьме за діла свої своє.
Де ви пропали, хто ж вас погубив, Для чого ви залишили мене одного в світі, Чому ви дали влізти мені в сіті, Прийдіть хоч раз ще... я б із вами говорив, Незнаю, я тепер куди думки свої подіти.
Не встанете з німих могил ніколи, Не усміхнетесь і сльоза не потече униз, Я би хоч раз вас до грудой притис, Вернііііться, я не бачив вас уже відколи, Почав я слухати життєвий шум...він так навис.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2031 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
