Ти памятаєш друга кращого свого?..Не усміхнеться він тобі ніколи... Ти памятаєш як одного дня його не стало,ти ж знав його із дитсадка,із школи... На мить ти пригадав,як він сміявся,як жартував і до кінця веселим був, Та потім лиш тобі сказав він як боявся,його останніх слів ти досі не забув. "Прощай,іду сьогодні в вічніть,забудь мене хай посивіють твої скроні, не лий за мною сльози,бо вже пізно,я приглядатиму із неба за тобою... Прощай, ріднішого від тебе я не маю, прощай ,і не виплакуй очі сині, Сьогодні мучусь,я сьогодні умиаю,та завтра буду спати я спокійно в домовині..." Сказав він так,і не промовив вже ні слова,пекельний біль у серці защемів, Назавжди в голові твоїй оця розмова,і день,коли твій друг на небо відлетів.
Можливо треба було якось діяти. завадити, якщо знали
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
