Які чудові сині небеса! Безмежна велич без кінця і краю, Хмаринок білих неземна краса В своїх думках я з вами відлітаю. Хмаринки білі схожі на людей: Одні - яскраві,інші - ледь помітні, Одні -величні,схильні до ідей А інші- просто люди пересічні. Одні душею добрі,інші-злі, Одні- відверті,інші-скритні. Та всі ми- й невідомі і "круті" Всі перед Богом ми прості і грішні. І летимо немов біленькі хмари, Шукаючи тепленький сонця диск, Долаючи недуги,зло і чвари, Бо все життя- це боротьба і ризик. І хто сильніший,має силу волі, Той вистоїть на дно не упаде, Не скориться своїй недобрій долі, Почату справу завжди доведе. Я голову схиляю перед тими, Людьми,які не плачуть до кінця, Які ідуть під шквал і зливи, Та спалюють до тла свої серця. Ради життя,ради своєї мрії Злітають в небо та підкорюють моря, В ім"я любові,віри і надії, Щоб не погасла зіронька-зоря!
Прекрасний, добрий, сердечний вірш! Маленькі недоліки можна виправити, а вкласти свою душу у вірш, не кожному вдається. "Я голову схиляю перед ними," мабуть буде доречніше Я голову схиляю перед тими , але то тільки моя думка.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
дякую