БОГИНІ
Цвітіння сон і дійсність листопаду, Наївних мрій світіння золоте. Не дорікай і не картай за зраду, Бо слово «зрада» тут не зовсім те. Богині умирають, наче квіти – Закрутить вітер білу круговерть! Богині умирають, наче діти, – І поняття не маючи про смерть. Ти сам писав важкі свої закони І почитав зазубрені ази. Хрестився на чужі в кутках ікони І нехтував пречисті образи`. Богині умирають, наче квіти – Спаде в траву прозора круговерть… Богині умирають, наче діти, – Всміхаючись, не знають, що то – смерть. За віщо ж хочеш дорікати саду? За сон цвітіння й дійсність листопаду? За те, що пурхають метелики-листки? Зникаючи в світінні золотому, Богині не вмирають по земному – Вони возносяться, як діти і квітки. 09.05.1992
Додав: LedyDelfin (13.02.2013)
| Автор: © Валентина САВЕЛЮК
Розміщено на сторінці : Життя... , Савелюк Валентина
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2435 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): листки , Світіння , діти , метелики , квіти
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 21
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Совість завжди не була в пошані, особливо у важкі часи.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА