* * *
З глибин земних крізь сіть коріння Невпинно пророста каміння Віками. Земля з родючої, пухкої Стає пустельною, твердою, Мов камінь. Життя людське! Ти дуже рано Наносиш серцю тяжкі рани Й уколи, Та серце каменем не стане, Та серце каменем не стане Ніколи!
|