Маленька людина іде по дорозі В маленьких очах її світ весь застиг. І сонце тепленьке, і небо блакитне І зорі чарівні застигли у них. Маленка дитина - щаслива й весела Біить по доріжці і пісню співа Не знає вона,що на світі є горе Тому й не болить її голова Та тільки не довго триває Це щастя,бо скоро вже прийдуть Дорослі роки,а з ними й турботи Й багато роботи,бо школа покличе Зривавти із неба науки зірки. Закінчиться школа- І знову навчання,бо треба здобути Своє ремесло і перша любов,щастя І мука,зустріч весела й печальна Розлука,перша сльоза,злети й падіння Мріх ,надії й непорозуміння. А потім - сім"я: дружина і діти- Щастя і труднощі,і треба все вміти, Сім"ю годувати,навчати дітей І вже не до мрій ,і не до ідей. А потім батьки починають боліти За їхні життя борються діти, Та тільки вже мабуть прийшов Такий час,що треба збиратись Відходить від нас. А потім самі починаєм боліти. бо треба самим вже за межу летіти. Отак і приходить людині кінець- Чого заслужили- такий і вінець. І знову маленька людина іде, В маленьких очах її світ весь цвіте Так весело йде у життя молоде І поки маленька -щасливо живе. А далі вже знову повториться все...
| 
у Вас 
0
