залишиться хата…
і тиша –
об`ємна, жива – у хаті…
до чужих – сторожка`,
до тебе – завжди привітна, м`яка
тиша у хаті –
особлива така…
довкола хати – квітки
з бур`янами наввипередки…
як здичавІлі зірки,
похапцем п`ють росу:
всю оцю безтолкову красу –
під бензокосу…
стежки
погубляться і травами заростут(ь) -
ніхто уже не зауважить:
«…не наступи на квітку тут…»
де захочеться – будеш іти,
блукати
і
наступиш в траві
на кущик м`яти:
прохолодно-свіжим
розпливчастим ароматом
обізветься до серця твОго
скрізь натикана безтолково
холодна м`ята
ма-ти
м`яту любила –
скрізь насадила…
і подумаєш: «…треба таки
обережніше тут ступати…»
мати
сказала, що йде
у внутрішні, вишні світи
безкраї –
м`яту садити
і квітки сія-ти…
щасливий,
хто Причини Речей знає…
04.06.2013
| 
у Вас 
0
