 Прошу вірш не коментувати
У двадцять першому столітті, наука не стоїть - біжить, дивує диким розмаїттям і в хаосі життя дрижить.
А от гріхи в людей навіки, не змінюються на Землі: одні і ті ж потоки в ріки- у ненадійності душі.
Одна і та ж велика злоба, одна і та ж зоря вини і в заздрості одна хвороба, і зрада, як гнилі плоди.
Психічні розлади частіше, охоплюють кошмар життя, а деякі біжать скоріше, до зброї, і без каяття.
Гріхи , як ті музичні ноти, звучать незмінно серед нас: одні і тіж завжди турботи, повторюються сотні раз.
| 
у Вас 
1
