А молодість невже таки минула...
А молодість невже таки минула, Як не чинив я опору літам. А молодість тепер уже минуле, Дарма що йде за мною по п’ятам. Хоча в душі я Робін Гуд і Зорро І молодцем тримаюся на людях – Я відчуваю вже проблеми зору, І від напруги стукотить у грудях. Та, як на мене, піддаватись рано. Складати зброю не настав ще час. Я прокидаюсь кожен ранок рв'яно І починаю путь на свій Парнас. І кожен день я піднімаюсь вгору, Без сил під вечір скочуюся вниз. Принаймні краще, ніж сховатись в нору І не отримати найголовніший приз. Цей приз кохання, визнання, свобода, Солоний піт від праці, відкриття, Від успіхів й помилок насолода… Цей приз ми називаємо життя!
Додав: inkulinets (30.06.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Життя... , Громадянину
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1478 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.