Колосіє жито...
Колосіє жито, Зеленіє ліс… Повз поля широкі Тарантас нас віз. Лаяли колеса Вибій і забій. До річного плеса Протягнувся збій. Зупинились коні. Далі пішки йду. Вітер дме у скроні. Може щось знайду… Де моє кохання? Де моя любов? Верби хилитання… Я хвилююсь знов. Як колись, раніше, Серцю стукотіти. Пересохло в роті, Захотілось пити. Рупором долоні Закричав "Агов" – Шарахнулись коні Від луни з дібров. Витру піт на лобі. Може дам ся ради. Ой, даремне хобі Минуле гукати.
Додав: inkulinets (02.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1283 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА