Колосіє жито...
Колосіє жито, Зеленіє ліс… Повз поля широкі Тарантас нас віз. Лаяли колеса Вибій і забій. До річного плеса Протягнувся збій. Зупинились коні. Далі пішки йду. Вітер дме у скроні. Може щось знайду… Де моє кохання? Де моя любов? Верби хилитання… Я хвилююсь знов. Як колись, раніше, Серцю стукотіти. Пересохло в роті, Захотілось пити. Рупором долоні Закричав "Агов" – Шарахнулись коні Від луни з дібров. Витру піт на лобі. Може дам ся ради. Ой, даремне хобі Минуле гукати.
Додав: inkulinets (02.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1277 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА