Он випливають з марева примари...
Он випливають з марева примари. Свідомість спека паморочить знов. І у ночі насняться знов кошмари В таку задуху… Й комарі п'ють кров… З базарів полуниця вже зникає, Старішає картопля молода… Людина, кажуть, до всього звикає. Чому ж тоді я осінь вигляда?. Її з початку серпня я чекаю, Готуючись до зустрічі завчасно, Коли занурюсь в хвилі водограю Із радості і суму одночасно. Коли відчутна зранку прохолода. Коли в річках темнішає вода. Від листя, що жовтіє, насолода, Неначе осінь в очі загляда. Птахи, хоч і не так, та ще співають. І сонце мов втомилось землю гріти. І павутинки де-не-де літають. І пелюстки свої скидають квіти. Й дітей уже дратує все частіше Нагад щодо школи, від батьків. Відпочивати, ясна річ, простіше. І тут я розумію дітлахів. Але усе це відступ від бажання Розповісти про дивне відчуття, Яке назву я "осені чекання", Коли в душі й на серці сум’яття. Коли слова римую дуже легко. Коли вірші із речень я складаю. "Дивак" – сміється в спину може дехто. Та я йому образ не закидаю.
Додав: inkulinets (04.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Життя... , Вірші про осінь
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1383 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую за вірш. Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s- kraynyuk46 : Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,