Я завжди вірив у дива...
Я завжди вірив у дива. Я людям заглядав у вічі. Надія доти в нас жива, Поки не згасли свічі. Поки не згас вогонь в душі, І є у м'язах сили, Поки пишу свої вірші Й бажаю щось щосили. Поки цвітуть сади навкруг, Поки лунає пісня, Я буду мріяти, мій друг, До свого падолиста. І осінь нашого життя Не розіб’є натхнення… Хоча і буде каяття Помилок сьогодення.
Додав: inkulinets (15.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1314 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую за тонке розуміння задуму!
virchi : Мені здається найсильнішим останній рядок: «Кат із катів!» Він звучить як видих, після якого вже нічого не скажеш. virchi : Моя вам порада: жити . І не залишатися сам на сам із цими думками.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА