У нерівних боях зараз я – поза грою, І в незвіданий шлях вже ступаю ногою... Я у світ потайний, майже двері відкрила, Та здається мені, що не все я зробила… Що багато ще справ потребують закінчень, Недоказаних фраз моїх просять засвідчень. Серце, мов у вісні, десь у грудях тріпоче… Скільки сказано слів, а сказати ще хоче, Що приходимо в світ ввесь повитий любов’ю, Як зорі маків цвіт, хоч народжуєм з кров’ю… Ми нести, як життя, її маєм до скону, Щоб здійснити закон Світового Канону. Щоб сіяли зірки щораз ясної ночі, Зустрічались серця чоловічі й жіночі, І від ніжності слів золотились простори, Скрізь вселялось життя у долини і гори… … Йшло й моє, мов ріка, розливаючи воду, І ступала нога, не шукаючи броду, І здавалось воно без кінця, і без краю… Та нема каяття – достеменно це знаю.
думаю, що Ви , пані Катерино, написали про свої відчуття до життя.....Зворушливо.. Та не погоджуюсь з тим , що ми приходимо в світ весь повитий любов'ю.....Повірте ,не весь повитий....
Так,п.Ірино, всі наші вірші - життя. Любов - найсильніше почуття і все, що нас оточує створене любов'ю, бо любов - Бог, та я розумію, що Ви хочете сказати,що є ще й друга сторона медалі, але то не від Бога, тому ми її і не сприймаємо, як належне. Дякую!
Якщо це про особисте,то прошу пробачення,бо знаю,що ваше серце сповнене ВіРОЮ,про це нам говорить не один рядочок ваших віршів. Вірю ,що близькі вам люди і просто стрічні обдаровані вашою любов"Ю.
Пані Катерино, я думаю,що не тільки у певний період нашого життя(Я у світ потайний, майже двері відкрила,)повинно приходити каяття. Каятись потрібно завжди . А у світі є різне: не весь він такий жорстокий і брудний, але й не такий вже сповнений любові. Це напевно залежить від людини, як вона його бачить. Вірш гарний.... і не спішіть ще відкривати ті потайні двері))).
Всі ми ходим по незвіданному шляху, бо ніхто не може сказати, що буде завтра, або через годину, але всі в надії на Бога і у вірі в майбутнє життя добре, спокійне і благодатне, і ніхто навіть в думці не має побажати собі війни чи зла, а все тому, що ми часточки Бога, сотворені в любові, і ради неї живемо. Двері відкриваються для нас самі, а ми тільки в них входимо. Дуже Вам вдячна за коментар!
Любов, віра, добро. Що ще потрібно , щоби пройти свій шлях життя? Напевне, терпіння і надія? Так, є багато сірого, чорного, сліз,розпачу, болю, зрад. Але є маленькі радості, мрії, перемоги, здобутки, діти,онуки, є багато світлого, заради чого варто жити. Щасти Вам!
І правильно: не треба ні про що шкодувати, навіть про власні помилки. Бо все це - досвід для кожного з нас. Життя складається не лише з приємних моментів, всіляке доводиться пережити. Але це наш шлях і з вірою в серці людина все подолає. Життєвий вірш.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
