ДВЕРІ у ВІЧНІСТЬ

З дитинства знаю про  Небесні Двері,

Що Віру і Надію бережуть,

Що душу й тіло у одне єднають

І спокій на Землі наш стережуть.

Здавен шаную внутрішній свій голос,

Щоб не картали помисли життя.

А інтуїція, що  тонша павутиння,

Допомагає із дилемами буття.

Чесноти вкрились порохом гріховним

Поміж землею й вічністю Небес,

Мій шлях до Бога має бути рівним,

Чи підганяють Ангел чи то Біс.

У споконвічній боротьбі нетлінній

Творю думками –  не руйную  Світ,

Що в космосі у вальсі безтурботнім

Під плач кружляє, а чи зоряний політ.

Йому байдуже до бажань і звершень,

Він наче куля каторжанина в душі

Несе до Бога крилами молитви,

Чи, навіть, суд  страшний  вершить.

Та сподіваюсь на вблаганність Неба,

Єдино вірний засіб від журби –

Відкрити Двері Вічності для себе

Й упевнено колись ввійти туди.