Рай – це місце, де немає злоби, Завісті і болі. Це місце де все ідеально рівне Й яке не потребує злості. Рай – це місце, куди ввійшовши науковець Творити зможе вічно. А те що створить, передасть на землю Своєму послідовцю через чарівний сон. Рай – це місце, яке побачивши художник, Увіковічнить на папері в мить, Але картину цю, творити буде він Десятки тисяч літ. А все ж побачити її ніхто не зможе, Бо вороття назад нема. Хоч рай – це та ж земля Яку не в змозі ми побачить. Вергілій, Данте і Ньютон, Есхіл та Джоуль з Джованні, Всі ходять поруч з нами, Та не узріть нам їх, А їм не узріти нас. Бо жодній ще живій людині Недозволено узріти ту красу. І доти ми блукаєм по життю, Щоб у кінці, пройти крізь золоті ворота, Побачити нарешті ту красу, Яку проста людина не може уявити За все своє земне життя. Таким я уявляю рай.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
