Бува так важко розібратися в собі, Душа неначе розривається, Немовби ти загублений в бутті Незнаєш, що навколо відбувається. В середині не чути крик душі Давно забуте відчуття щасливе, Вогнем ненависті палає у тобі Залишається одна лише провина. Розривається від болю серце А світ стає неначе ворог, Навколо все здається мертвим В душі панує тільки морок. Так легко заблукати в темноті, Заплутатись в собі, неначе в павутині, Залишитись зовсім на однині А над тобою хмари сиві. Дощ солоних сліз з очей паде, Неначе хоче все це змити, Немає захисту ніде, Надії вщент усі розбиті. Вихід важко так знайти, Позбирати рештки сил й надії. І вже нема куди іти Та хочеться здійснити свої мрії. Частинки серця позбирати Відкрити двері до душі, Всю біль й ненависть відпустити Всі ноші скинути важкі.
|