Холодний ранок. Річка вкрита ледь помітним льодом. Крижинки холоду поколюють в легенях. Важкий, ще сонний подих. Листя в паморозі під ногами стогне. Реве десь тінь, крізь хмари рветься світло. Із рота виривається гарячий холод. Нога ступає в прірву сьогодення, і закриваються на правду очі. Ще мить, і він попросить ночі... Ще мить і закричить у повні груди... Як хочеться заснути знову, коли у кольорах немає більш натхнення. Він впаде, підведеться, стане на коліна, Попросить господа пожити або вмерти. Він зламаний, немає тут йому прощення, Приречений все проживати знову. Ці подихи і безнадію сьогодення.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1128 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
