В мені розрив,між треба і не можна, і розриваюся між правдою в брехні, та тягнеться рука в мінливі гроші, а душу накривають листя золоті.
Холоне жаль, між розумом і серцем, бо виправити неможливо душі всі, і в гордості буває є потреба, тоді і рвуться , з болем,- ниточки душі...
|