Я засну біля Райських воріт...
На світанку, засівом роси, Одягнувши на плечі туман, Побреду вздовж німої коси На чужбину, шукати талан. Заглядатиму в хащі нужди, Де крізь бідність зоріється сміх. У палаци, де сито завжди, Та зажури не топиться сніг. У провалля омани і зрад, З інтересом жбурну камінці. На хресті, за брехні маскарад, Цвях, наскрізь потримаю в руці. Усотаю урок канчуків, Обезшкіреним нервом спини. Лестуна білока́лений спів, Затаврує мене без вини… І босоніж промірявши світ, Окрім злиднів знайшовши любов, Я засну біля Райських воріт, У гіллястій тіні хоругов.
Додав: mikolachat (26.10.2013)
| Автор: © Олег Клрнієнко
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1057 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Вірш дихає вдячністю і новонародженою радістю. І справді, кожен день - як Божий дар.