Зів'ялі квіти завжди викидають, не хочеться тримати у воді. Зів'ялі постаті без спалаху згасають, а очі, очі завжди молоді. Зів'ялі почуття навік забути, а у вісках пульсує - молода. Загублене життя й вже не почути, слова подяки поки ще жива. Безсмертні душі тліють наостанок, їхній життєпис - правда, мабуть, ні. Безлику тінь окутує світанок і спалює бажання у вогні. Безсмертний погляд обпікає душу, народжує надію без мети. Себе забутись - так і не примушу, душа, ти справді прагнеш висоти?
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1156 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
