Не розпалюй вогонь, як не вмієш згасити, Бо на попіл згорить, що у скриню складав все життя . Збудувати нове, це як море сушити , Уже сили не ті ,та й не те вже у нас почуття!
Обережно з вогнем, зупинись поки можеш, Почекай поки землю омиє Господня роса, Бережи ті краплини, зерниці це Божі, Принагідно погасять пожежу й повернуть життя.
На землі ми з тобою із Божої ласки І життя в нас одне,що роками сплелось у вінок, Розмаїття квіток- це життя, а не казки, Кожний день привітаймо , робімо обдуманий крок!
Ось ,власне, це і хотілося підкреслити.Сварка починаєтья з одного слова, не зупинишся- можеш втратити все ,що зберігав ціле життя. Дякую,дорога Осаночко, за коментар і за одобрення вірша.:roze:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
