Застерігав орган. Моя сльоза Текла поволі. Холод рвав підлогу І ноги сік, немов гнучка лоза. Кричав орган, а я молився Богу. Тутешній світ у бруді цвиндрив дні, Дитину бив дубцем міліціянта. Здіймала руки вічная Оранта, І затишно здавалося мені Від того поруху. Пекельний глум часу Од віри майстра щулився звірино. Ні, не усіх жадоба й гнів пасуть, Не в кожному втрачається людина. Нас осява пресвітлий сум ікон, Гризоту розчиняє глиб органа. І завше Правда вічная повстане, І завше Божий здійсниться Закон.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Дякую за оптимізм! Правда переможе!
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-