Куди подіти цей сувій думок?
Я всі кутки заставила вже ними.
Він сто разів від сліз моїх намок,
Але,нажаль,не так,щоб невидимим
Для мене став....
А я й радію:значить ще жива
Душа моя і здатна ще страждати.
І нерв її бринить,мов тятива,
А серце здатне ближніх відчувати
Тривогу їх і біль...
Прогнати б геть від себе ті думки.
І по кутках опудала спалити.
Але ще теплі сліз моїх струмки
(Без сумніву),тож треба далі жити
Між язиків вогню...
В кожнім серці є болюча рана, в кожнім серці не стихає плач як чужий біль видасця - обманом, місце ангела замінює палач... А Вам щиро бажаю всього найкращого.
Мої думки - мій хрест важкий! Часами так вже допікають На самоті, хоч вовком вий, А відповідь де взять, не знаю. У Бога тільки захист мій, Моя надія і порада. Серед земних всіх веремій - Душевна втіха і розрада...
Допікають п. Катерино...хай йому грець, та з Богом у душі і думається світліше.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
