час то повзе, а то летить, ні підігнати, ні спинить. година, наче мить, а мить, немов сторіччя, і, видається, що ми- вічні, і все, що робимо, має глибокий сенс: росте трава, зірки полум'яніють, але вони не хочуть і не вміють читати плетива думок, для них наука наша- то димок, невидима ефірна нереальність... когось убили, а в когось - медалі... що ми будуємо? що буде далі? яку ще область обікрали? кому іще не вистача землі? росте зерно те лише, що в ріллі! та б'ються леви-звірі за шматок, дітей лишають без батьків й хаток. вони - в сафарі за чужі ідеї, пани та ґосподіни, й беї. Іван Петришин, ПАШІ
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
