Палає багаття
Палає багаття, іскриться доріжка, Іду обережно в минувшину днів. Шукаю тут квітку. Знайду на обміжку, Припалене листя погасших вогнів. Ой місяцю ясний, тобі світла шкода? Зі заздрості, мабуть ,ти сонце закрив, Та й сам заховався, для тебе вигода , Бо світло забрав до наступних вітрів. А вітер, як завжди, не десь за горою, Під листям зчорнілим тихенько сидів, Не витримав світла, зірвався до бою, Нагнав густі хмари багаття згасив. А я все блукаю, чи місяць чи сонце. Мене чомусь манить багаття віків, Шукатиму квітку, знайду її конче! Іскриста доріжка веде до батьків.
Додав: Таля (10.06.2014)
| Автор: © Наталя Буняк
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1293
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
0
