Палає багаття
Палає багаття, іскриться доріжка, Іду обережно в минувшину днів. Шукаю тут квітку. Знайду на обміжку, Припалене листя погасших вогнів. Ой місяцю ясний, тобі світла шкода? Зі заздрості, мабуть ,ти сонце закрив, Та й сам заховався, для тебе вигода , Бо світло забрав до наступних вітрів. А вітер, як завжди, не десь за горою, Під листям зчорнілим тихенько сидів, Не витримав світла, зірвався до бою, Нагнав густі хмари багаття згасив. А я все блукаю, чи місяць чи сонце. Мене чомусь манить багаття віків, Шукатиму квітку, знайду її конче! Іскриста доріжка веде до батьків.
Додав: Таля (10.06.2014)
| Автор: © Наталя Буняк
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1334
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
0
