МАТИ

Вона стоїть вербою при дорозі ,

Спустила руки, очі вдалечінь.

Задивлена! Уся трeмтить в тривозі,

Чи ж вернеться додому її син

Сама його хрестом благословила,

Бо знала ,не зупинить той порив,

• Матусю, не журись , я маю крила,

Я прилечу, як скінчиться цей зрив!

Тебе люблю, як може син любити!

ЇЇ ж кохаю палко , з юних літ.

Їй присягав -для неї буду жити ,

Не дaм калині загубити цвіт!

Стоїть матуся. Вкрилася журбою,

Ані рухнеться, тихо за селом.

Не поверувся син. Стала вербою.

Дивився син і пригортав крилом!