Оксамитовий купол безмежно далекого неба
і холодні зірки тихо мріють на темному тлі.
Я вдивляюся в даль - і мені вже нічого не треба...
Що потрібно людині на цій метушливій землі?
Міріади думок заплітають в мереживо зорі.
Може, все це - обман, лиш відтінок моїх почуттів?
Все - ілюзія! Навіть безмежні життєві простори
Будуть тільки краплиною в морі мільярдів звичайних життів.
"Все - ілюзія", це, напевно, так і є, але в той же час усе й реальне. Коли я читаю Ваш вірш, я бачу рядки літер. Це, напевно, невидима ілюзія, за якою реальний автор. Чи, можливо, автор - ілюзія, а рядки - реальність його душі. Отак і в житті - питань море, а де ілюзія, де реальність, кожен вибирає сам. Добрий вірш, не дає спати, будить думки, малює картину світобудови. Хай навіть ілюзорну, але й реальну водночас - для того, хто її творить.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
