Все, що визріло, скосить Час із наших полів. Рання осінь термосить Колос пройдених днів. Хоч зерна небагато Впало в жменю мою, - В ньому біль і утрата, І далеке «люблю». Ви простіть мені, люди, Може, жив я не так. Віддавав я повсюди Тим, хто просить п’ятак. За сухар в голоднечу Я не зрадив братам. У жару й холоднечу Дорожив все ж ім’ям. Мені всюди світила Наших предків зоря. В ній і віра, і сила, Й сивочола жура. Отака моя доля, Хай простить побратим, Що вмираю я від болю, Та лишаюсь живим. Хай простить мені мати, Що не лізу бочком. Що іду вайлуватим По життю юнаком. Що й сьогодні я вірю В те, що зміниться світ. І не буде в нас міри- Болів пройдених літ.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
1
Котів люблять тільки хороші люди!:)