ВЕЧІР

Kотиться вечір тихенько долиною ,

Ніжно в обійми бере рештки дня,

Скаче промінчик, біжить он стежиною,

Свита чорніє, його доганя!

Місяць крадеться , господар між зорями ,

Він, мов юнак, виграє в гострий ріг,

Небо розшите вже пишними взорами,

Це для кохання він нічку зберіг!

Падала темрява в озера дзеркало,

З неба чекала вечірню зорю,

Гралася, гойдала, хвильками хлюпала,

Знов колисала красуню свою!

Тиша така , такий спокій душевний ,

Все зупинилось, лиш мрія цвіла-

Завтрішній день буде Богом натхненний,

Сонце зійде , закінчиться війна!