Тріщали, в мороці нічному, половиці.
Шуміли протяги, сполохані вітрами.
Старий будинок, як у казках, говориться,
Живий, й стоїть на роздоріжжі між світами.
Усі його обходять різними дорогами,-
А той будинок плаче скрипом уночі.
Знесуть?Та ні, він із різн́ими порогами.
Він просить у гості Тебе.. Кричить...
Тріщить, скрипить у мороці нічному.
Спливають в пам'яті його ті образи далекі.
Звертається до Тебе: "Йди додому!",-
Насправді, йому страшно залишитися самому.
образно про самотність , про закинутість , філософічно ... Звучить !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
)))))))))))))
