Коли прийде вечір, і літнюю тишу
Порушить, мов вітер росу, гармоніст,
Я смутку ні краплі в душі не залишу,
Скінчиться зажури великодній піст.
І будуть зірки хай, як Місяць той вповні,
Великі та ясні, щоб ніч стала днем,
Щоб звуки гармошки палкі й красномовні
Палали до ранку жагучим вогнем.
Піду я до танцю, у коло там стану,
І горем об землю, як шапкою - хрясь!
Турботи забуду, у танцях розтану,
Щоб юності хвиля у душу влилась.
Коли ж ніч змарніє, прийде гожий ранок,
Утопить гармошку в блакитній імлі,
Я звуки-корали складу всі у жбанок,
Щоб, знай, не згубились в життєвій ріллі.
Бо схочу колись я іще танцювати,
Гармошку ж не завжди вернеш з небуття,
А інколи сміття з душі позмітати
Потрібно, бо стане тим сміттям життя.
Піду я до танцю, у коло там стану.
І горем об землю, мов шапкою - хрясь!
І, мовби начальник, душі дам догану,
Що в юність раніше вона не вплелась.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
0
