На березі ставу хатина стояла.
В тій бідній хатині дівчИна жила.
Вона своє щастя терпляче чекала.
А щастя її десь вода віднесла.
Хорошого хлопця кохала дівчина.
Юнак їй взаємністю відповідав.
Аж раптом настала лихая година.
Пішов хлоп до війська. Пішов і пропав.
Чекала дівчина, що вернеться милий,
Ось-ось закінчиться жорстока війна.
Але не вберіг юнака від могили
Господь. Залишилась дівчина одна.
На березі ставу нема вже хатини.
Навколо усе бур"яном заросло.
А ту нещасливу, убогу дівчину
Кохання трагічне із світу звело.
Не знає ніхто, що судилось на долі,
Яка у житті нас чекає біда.
Хтось згине в бою, хтось сконає в неволі.
А час плине стрімко, як в річці вода.
Так, Україна знову переживає важкі, трагічні події. Така, мабуть, у нас, українців, доля - страждати, терпіти, боротись і виживати серед інших, сильних і нахабних націй.
Вірш дуже приємно звучить , просто в такій ніжності слово "хлоп" , мені знається трохи грубо . А так взагалі добре , бо не одна дівчина чекає вже , скінчилося б усе б швидше і всі живі повернулися.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
